Пошук

12.07.12

Вимушено

Вимушено посміхаюся. Хочеться випити. Хочеться напитись і забути про все.

А ще хочеться на безлюдний острів. Років на двадцять.

А потім – новий день. І все починається заново. Життя прекрасне. І про безлюдний острів не думається, аж поки не прийде вечір.

2 коментарі:

  1. Андрюшка, невже совість мучає за відведену тобі роль придворного глашатая? У тебе є хоч трішки гідності? Чи тебе влаштовує відведена тобі роль?

    ВідповістиВидалити
  2. Не мучає.

    Гідність є, і не трошки.

    Влаштовує. Тим паче, що все - не зовсім так, як ти намагаєшся тут подати.

    В тебе немає відведеної тобі ролі? Тоді я тобі заздрю.

    ВідповістиВидалити