Пошук

06.07.12

Поговорили…

Стою щойно на порозі, п’ю першу за день каву, курю. Поруч примостилася Рись, улігшись біля ніг.

Із квартири сусідки (у нас будинок на двох господарів) раптом вискакує її собака – маленький, але страшенно капосний пудель, Барсік (чи Барчик, фіг його зна). Робить кілька рішучих кроків у напрямку Рисі. І зупиняється.

Кішка навіть не змінила позу, тільки зиркнула з-під лоба. Не дуже дружелюбно, мабуть, бо Барсік (чи Барчик) навіть позадкував трохи.

Не важко уявити діалог, який між ними відбувся (просто за Джеромом, у «Троє в човні, не рахуючи собаки» теж є такий момент, коли Монморансі нарвався на вуличного кота).

− Здрастуй, Барчику. Ти щось хотів?

− Та ні, що ви, що ви. Я так, прогулююсь…

− А мені здалося, що щось хотів…

− Ні, ні, відпочивайте собі. А мені пора вже. Побачимось.

І, намагаючись не розгубити рештки гідності, повернувся на свій поріг.

Немає коментарів:

Дописати коментар