Прогулянка святковим містом

Кіровограду виповнилося 258 років… Як зазначив на урочистостях… Головними спонсорами стали міська влада спільно з єдиною командою Ларіна…

…Ну не пишеться про не форматне свято формалізованими реченнями.

Тому так. Цього святкового дня ваш покірний слуга вирішив, що досить працювати. Треба відпочити. І вирушив разом із дружиною на прогулянку містом. Офіціозу, полум’яних привітань і цитат офіційних осіб у тексті не буде. Лише авторські враження, суб’єктивні до останньої літери.

(Прихильники «сухих» знеособлених матеріалів можуть перегортати сторінку. Хто хоче побачити День народження міста очима пересічного його мешканця – ласкаво прошу.)

Іменини Кіровограда почалися для нас близько одинадцятої. На той момент уже пройшли урочистим маршем колони Ленінського та Кіровського районів. Відзвучали вітальні слова мера Олександра Саінсуса, голови облдержадміністрації Сергія Ларіна, першого заступника голови обласної ради Олександра Шаталова, інших посадовців. Від найважчого в Україні пирога – 258 кілограмів, національний рекорд − на велетенському столі перед будівлею міської ради лишилися крихти.

− Е-ех, я так і не попробувала, − бідкається бабуся у фіолетовій кофтині.

− А ти збирайся довше, − веселиться її подружка. – Давай-но краще на площу прогуляємось. Подивимось, що там.
   
Площа імені Кірова… Ні, це важко описати, бо очі просто розбігаються.

На сцені виступають дитячі хореографічні колективи.

На Великій Перспективній і Дворцовій – виставка сучасних легковиків.

Біля входу до Кіровоградської телерадіокомпанії представлена пожежна техніка – від запряжених кіньми возів із дерев’яними бочками до КАМАЗів і бронетранспортерів.

Музика, повітряні кульки, дітвора, що гасає попід ногами у дорослих. Свято. Не задля галочки у черговій бюрократичній відомості – повітря пронизане святковим настроєм.

Дворцову, якою рухаємося до Ковалівського парку, не впізнати. Вона розбита на своєрідні квартали – «Історичний», «Мистецький», «Творчий» тощо. Обабіч вулиці – виставки, презентації, міні-концерти, сміх і веселощі.

Назустріч − дві дами 19-го століття під ручки з бравим гусаром. Вони зупиняються біля вивішених на шворці старих фотографій. Здається, їм не треба вгадувати, що там знято, − ці люди зійшли просто з пожовклих від часу світлин.

Театральна площа зустрічає великим плакатом: «Вибачте за тимчасові незручності». Там триває ремонт, який невдовзі, обіцяє влада, закінчиться. А на відкриття відреставрованих театру Кропивницького й площі має приїхати Президент Віктор Янукович.

Ближче до парку автор цих рядків раптом згадує, що не снідав. Пахощі різноманітних страв ятрять душу. А димок, що піднімається від мангалів та імпровізованих печей, викликає в уяві величезні шматки смаженого м’яса.

Втім, у нас – дещо інша мета. В парку представники Національного реєстру рекордів мають зафіксувати ще одне звершення – юшку, зварену в найбільшому в Україні – 300-літровому − казані. Шеф-кухар та ініціатор – Олександр Шаталов.

Зрештою, рекорд установлено, юшку розливають в одноразовий посуд. Охочих скуштувати – ціла черга. Але організація – на висоті, тому ображених і голодних не лишається.

Підснідуємо юшкою – смачно, до речі, хоча я би кинув більше перцю – і йдемо далі. На відремонтованому танцмайданчику – концерт місцевих музичних колективів. Під акомпанемент духового оркестру кружляють пари. З десяток чоловіків, зручно всівшись на лавках, грають у шахи – турнір. Трохи далі діти «ріжуться» у настільний хокей…

…Святкування, як і годиться, завершується ввечері концертом на площі Кірова. На сцені – кіровоградські гурти й виконавці, а також… всюдисущі представники Національного реєстру рекордів. Вони офіційно оголошують: підрахунки завершено, Кіровоград – місто мільйона чорнобривців!

Перед кіровоградцями та гостями міста виступають «The ВЙО» та Едуард Діля (одночасно презентуючи кліпи про обласний центр), а після них – всесвітньо відомий гурт зі Швеції Ace of Base.
І «на десерт» − феєрверк. Різнобарвний салют гримить над містом. І стає трохи сумно, адже свято закінчується…

Оригінал публікації

Немає коментарів

Крапка

Це – останній запис у блозі. Новий рік – нове життя. Надалі читайте мене тут: http://a-lysenko.tumblr.com  

На платформі Blogger.