…І тоді я виходив у море. Я гуляв по воді. У густому тумані пливли звуки. Іноді вони складалися у слова. Іноді – у мелодії.

Я повертався на берег. Пісок липнув до босих ніг. Туман розсіювався. Легенький бриз доносив агонію звуків.

Вдома я зачиняв усі вікна. Закутувався у ковдру. І провалювався у темну безодню. Далеко внизу блимали тьмяні вогники. Я падав, але вони лишалися так само далеко.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Кировоградский Колизей: сатанинские зрелища

Професія «валютчик»

Три історії про русифікацію й українську мову