Пошук

01.02.13

Хто крайній?

− Ти додому? – питає у кіровоградській маршрутці бабця свого ровесника. – Наче довго в місті був, я ще зранку бачила, як ти їхав.

− Та довідка треба була з лікарні, я оце в черзі досі стояв, − пояснює той.

− Ну, добре. Де б ти ще останні новини взнав, − сміється бабця.

У наш час, коли «космічні кораблі борознять простори Всесвіту», перебування в чергах усе ще лишається національною забавою українців. Забавою, яка часто-густо позбавлена якогось сенсу. Просто так заведено.

Люди стоять у магазинах. Важко зрозуміти, чому в супермаркетах у «годину пік» із десяти кас працюють лише дві – три. Це розвага така у керівництва? Особливо «весело» у крамницях у передсвяткові дні. Здавалось би, саме тоді власники супермаркетів мають докласти всіх зусиль, щоб покупці менше стояли перед касами. Елементарна арифметика: мало стоять – більше людей устигають скупитись – прибутки магазину ростуть. Ні! Все, як і завжди.

Народ товпиться у різноманітних установах. Ви от бували у податковій наприкінці року чи кварталу, коли треба здавати звітність? Запитайте про це – про всяк випадок із безпечної відстані − у знайомого бухгалтера. Вам розкажуть, що теоретично окремі види документів можна відправляти фіскалам електронною поштою. Практично – складається враження, що підприємці мають роздрукувати свої е-мейли і прийти з ними. Причому треба не лише вистояти в черзі кілька годин, а ще й зрозуміти, у який саме кабінет занести свої папери. Форт Буайяр відпочиває.

А навіщо марнувати час перед касами залізничних вокзалів? Залізниця ж пропонує купувати квитки в Інтернеті! Правда, «для того, щоб викупити оформлене бронь-замовлення, ви маєте пред'явити касиру: або роздрукований бланк бронь-замовлення і документ, що засвідчує особу (права, посвідчення), у якому П.І.Б. відповідає П.І.Б., які вказані при оформленні бронь-замовлення, або паспорт, (наприклад, при неможливості надрукувати бронь-замовлення)». Інакше кажучи, постояти в компанії таких ще щасливих власників Інтернету все одно доведеться.

Вчені підрахували (дуже приблизно, звісно), що наші співвітчизники проводять у чергах близько 15 годин на місяць. Це майже два повноцінні робочі дні. Двадцять чотири робочі дні на рік. Місяць! Чи не забагато для держави, що ніяк не може звестися міцно на ноги? Риторичне запитання.

Є й інший бік медалі. Якщо з магазинами і залізницею все ясно, то практично жодна державна установа чомусь не обладнана місцями, де можна було б очікувати своєї черги більш-менш комфортно. Поставити столик, викласти на нього журнали… Хоча про це я? Стільчиків іноді немає, не те що столиків із пресою.

Між іншим, психологи радять оминати черги, оскільки там, на їхню думку, скупчуються негативні емоції. Але не говорять, як це зробити. (Стати олігархом чи хоча б народним депутатом – вихід не для кожного.)

…− Якщо у вісімдесятих ви кого-небудь спитали б: «Не підкажете котра година, а то я телефон удома забув?», то за вами скоро б приїхали люди в білих халатах. А от запитання «Хто крайній?», схоже, ще довго залишатиметься абсолютно зрозумілим і звичним.

Оригінал публікації

Немає коментарів:

Дописати коментар