Пошук

25.02.13

Прекрасное далеко…

2005 року я працював координатором Інтернет-видання «ХайВей» ‒ віддалено, з Малої Виски.

Приходить якось мама.

‒ От, влаштувався б ти на роботу, ‒ заводить стару пісню про головне.

‒ Так а я чим займаюся? ‒ запитую. ‒ От просто зараз я – на роботі.

‒ Та що це за робота, через комп’ютер?!

А мені якраз в аську пише мій шеф, розносить за щось, не пам’ятаю вже, за що.

‒ От бач, мамо, ‒ кажу, ‒ з керівником своїм спілкуюся. Він мені тут розповідає, що і як треба зробити. Майже як тобі на педрадах (вона в мене – вчителька).

Важко було моїй мамі зрозуміти, як це можна ‒ говорити з кимось (а тим паче – працювати) «через комп’ютер».

А кілька днів тому піднімається до мене ‒ я облаштував собі вдома на другому поверсі робоче місце ‒ дружина.

‒ Бери нетбук і спускайся, ‒ посміхається, ‒ твоя мама через пару хвилин по скайпу нам подзвонить, хоче на малу подивитись.

Час стрімко кудись летить. Стільки змін за останні років двадцять – скільки не було за кілька століть, мабуть. От і мама моя телефонує по скайпу, активно постить фото й відео в «Однокласниках», зареєструвалася «В Контакте».

…‒ Тату, може, не полетимо завтра на Марс? ‒ можливо, скаже мені у 2030-му Яна Андріївна. ‒ Ну що я там не бачила?! Вже мільйон разів були…

А я з полегшенням зітхну: квитки на Червону планету – не з дешевих. Краще влаштуємо пікнік на Місяці, у мене туди знижка.

5 коментарів:

  1. умница, все правильно написал. Хороший текст

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Хоча, якщо чесно, самому сподобалось )))))

      Е-е-ех, коли в мене буде час писати таких штук побільше і частіше? Риторичне запитання...

      Видалити
    2. надо тебе сон отменить, я думаю

      Видалити
    3. Прекрасна ідея, я думаю ))))

      Видалити