Пошук

27.03.13

Як уберегтися від туберкульозу

Не варто думати, що туберкульоз – хвороба «асоціальних», як раніше модно було говорити, елементів. Насправді від цієї напасті не застрахований ніхто.

ДОВІДКА. Туберкульоз, або сухоти, ‒ інфекційна хвороба, яка викликається мікобактеріями туберкульозу і характеризується утворенням специфічних гранульом у різноманітних органах та тканинах (найчастіше у легенях) і поліморфною клінічною картиною.

Сьогодні у світі налічується 50 ‒ 60 мільйонів хворих на туберкульоз, щороку захворює 7−10 мільйонів, помирають 3 мільйони осіб. Один хворий може інфікувати за рік 10 ‒ 15 людей.


Яка ж ситуація на Кіровоградщині?

‒ Кіровоградська область традиційно є «лідером» із захворюваності на туберкульоз, ‒ розповідає позаштатний фтизіатр управління охорони здоров’я Кіровоградської обласної державної адміністрації Юрій Покалюхін (на знімку). ‒ Середній рівень вищий, ніж середній в Україні. Якщо в Україні в середньому – 68 випадків захворювання на туберкульоз на 100 тисяч населення, то на Кіровоградщині – 77 на 100 тисяч. Це шостий результат в Україні. Років п’ять тому в нас було третє місце. До речі, високу захворюваність можна пояснити і тим, що вона краще виявляється, діагностується.


Фото Олени Карпенко, Новини Кіровоградщини

За смертністю від туберкульозу Кіровоградська область, на жаль, ‒ третя в Україні протягом уже багатьох років. Утім, не можна не сказати про певну позитивну динаміку. За останні п’ять років захворюваність зменшилася на 24 відсотки, а смертність – на 36. При цьому на Кіровоградщині – менша, ніж по Україні, питома вага хворих із запущеними формами туберкульозу.

За даними Покалюхіна, 62 відсотки хворих – люди працездатного віку, але безробітні. 12 відсотків – пенсіонери. Тобто, інакше кажучи, в основному на туберкульоз хворіють соціально незахищені верстви населення. А от стереотип, що дуже часто хворіють ув’язнені чи ті, хто повернувся з місць позбавлення волі, − лише міф. Є цей контингент хворих, але це лише 2 – 3 відсотки у загальній структурі.

Водночас, говорить Покалюхін, не можна стверджувати, що від туберкульозу хтось застрахований. Захворіти може будь-хто, у першу чергу це залежить від імунітету.

‒ Екологія, нестабільна економічна ситуація, постійні стреси, що ослаблюють організм, − все це сприяє поширенню туберкульозу, ‒ пояснює він. ‒ Збудник туберкульозу є в організмі практично кожної дорослої людини. А от захворіє вона чи ні – це вже залежить від її імунітету. Особливо ж страшно, коли поруч ідуть туберкульоз і ВІЛ. Останній, як відомо, дуже послаблює імунітет.

ДОВІДКА. Основним джерелом інфекції є хвора на відкриту форму туберкульозу людина. Збудник потрапляє у навколишнє середовище з харкотинням хворого, при туберкульозі інших органів – із калом, сечею, гноєм, слиною. Мікобактерії туберкульозу виявляють у молоці матері-годувальниці, хворої на туберкульоз.

Воротами інфекції є дихальні шляхи, травний канал, шкіра, слизова оболонка мигдаликів тощо. Найчастіше мікобактерії проникають в організм через дихальні шляхи, тобто аерогенно (80-90 відсотків).

Аерогенне зараження буває двояке: повітряно-крапельне (найнебезпечніше) і повітряно-пилове.

Краплини слини та харкотиння, які містять мікобактерії туберкульозу, з повітрям потрапляють у дихальні шляхи інших осіб. Краплини слини хворого осідають на землю, висихають. У такому вигляді мікобактерії туберкульозу можуть зберігатися тривалий час, а потім під час сухого прибирання приміщення піднімаються у повітря з пилом і далі аерогенно потрапляють в організм здорової людини.


Головний заклад на Кіровоградщині, де стаціонарно лікують хворих на туберкульоз, ‒ обласна туберкульозна лікарня, розташована на межі Кіровоградського й Маловисківського районів (колишній протитуберкульозний санаторій «Лісова поляна»). За штатним розписом, там повинні працювати 360 людей ‒ медики та обслуговуючий персонал, ‒ однак, незважаючи на доплати за ризик, туди не поспішають. Нині працівників – 302. З іншого боку, відтоку кадрів теж практично немає.

‒ Спеціальними препаратами ми забезпечені повністю, ‒ розповідає головний лікар закладу Петро Олійник. ‒ Але наголошую: безкоштовно ми лікуємо лише туберкульоз. Якщо є якесь супутнє захворювання – кошти на це, на жаль, не виділяються.

У процесі лікування хворий має чітко усвідомити: позитивний результат буде лише в тому випадку, якщо він сам цього захоче.

‒ Якщо хворий хоче лікуватися, то, як правило, він виліковується, ‒ каже Олійник. ‒ Туберкульоз – це не вирок. Але вкрай необхідне терпіння. Він не виліковується за тиждень – два. Мінімум потрібно два місяці стаціонару. А загальний курс лікування – шість місяців. Переривати курс лікування не можна. Хвороба повернеться – і буде значно гірше. Достатньо лише навести такі цифри: лікування на стаціонарі (два місяці) обійдеться хворому в близько 300 гривень (спеціальні препарати – безкоштовні, але іноді доводиться витрачатись на інші). А от після перерви – у 300 тисяч.

В обласній лікарні, розрахованій на 320 ліжко-місць (нині там перебувають 293 пацієнти) ‒ лише стаціонар. Крім того, є діагностична лабораторія третього рівня, найвищого. Вона допомагає не лише виявляти збудника туберкульозу, підтверджувати чи спростовувати діагноз, а й визначити чутливість збудника до протитуберкульозних препаратів. Лабораторія такого рівня на Кіровоградщині – одна.

В Україні існує й практика й примусової госпіталізації. Скажімо, в нинішньому році на Кіровоградщині за рішенням суду примусово направили до обласної туберкульозної лікарні 7 осіб, хоча позовів від лікарів (а саме вони наділені правом звертатися з цього приводу до Феміди) було трохи більше. Торік таких пацієнтів було 18.

У лікарні є і так звана «тюрма», де на стаціонарі перебувають ті, хто мав би бути за ґратами, але захворів на туберкульоз. Їх охороняє міліція. Випадків утечі, говорить Олійник, не було.

Ситуацію з захворюваністю на туберкульоз та смертністю від нього постійно моніторить обласна влада. На останньому засіданні обласної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-СНІДу заступник голови ОДА Галина Пастух поставила завдання перед головними лікарями та керівниками територій: активізувати профілактичну роботу серед населення на предмет виявлення туберкульозу та ВІЛ-інфекції.

– Ви повинні не лише розробити плани профілактичних оглядів населення, а зробити все, щоб сучасне та дороговартісне медичне обладнання, яке ЦРЛ отримали за останні роки, було максимально задіяне для профоглядів, – наголосила вона.

Коли варто звернутися до лікаря?

Оскільки на початковому етапі недуги не виникає жодних хворобливих відчуттів, рання діагностика туберкульозу можлива тільки при застосуванні специфічних методів дослідження (рентгенологічних, туберкулінодіагностики, інструментальних).

Симптоми: кашель більше 2 тижнів, підвищена температура тіла більше 7 днів, поганий апетит, постійна слабкість, безпідставна втрата ваги, підвищена пітливість, особливо вночі, задишка, біль у грудній клітці, крововідхаркування.

Як правило, описані симптоми проявляються на тлі задовільного самопочуття і збереження працездатності. Тому важливо не нехтувати загальним правилом: коли кашель триває більш ніж 21 день ‒ обов'язковим є рентгенологічне обстеження. Позачергово обстежуватись необхідно особам з бронхо-легеневими симптомами. Раз на рік повинні флюорографічно обстежуватись особи з так званої «групи ризику» щодо туберкульозу: хворі на часті пневмонії, цукровий діабет, виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки.

Оригінал публікації

Немає коментарів:

Дописати коментар