В опозиції до людей

Спостереження збоку. Абсолютно суб’єктивні.

Я не люблю писати про політику. Однак іноді доводиться. Особливо коли дії політиків і політиканів переходять усі межі здорового глузду.

От, скажімо, «УДАР». 6 березня колишні працівники обласного штабу цієї політичної сили завітали до, власне, штабу з однією простою вимогою: повернути їм зароблені на виборах гроші. Їх зустріли представники обласної організації партії Кличка. Всередину не пустили, кошти не віддали.

Пізніше Добровеличківська районна організація «УДАРу» зібралася й висловила недовіру голові обласної організації Анатолію Ревенку та його заступнику Ігорю Козубу і попросила політраду партії виключити згаданих персон зі струнких лав партійців. Про реакцію з Києва поки нічого невідомо.

Тим часом в Інтернеті з’явилася промовиста фотографія: лідер «УДАРу» Віталій Кличко про щось мило гомонить у парламенті з батьком і сином Табаловими.


Фото: «Фраза»

А як же оця цитата, оприлюднена Радіо «Свобода» 12 грудня минулого року? (Нагадаємо, батько та син Олександр і Андрій Табалови, потрапивши до Верховної Ради від «Батьківщини», відмовилися увійти до її фракції в парламенті. За це представники опозиції не пускали їх до зали засідань парламенту.) «Частина депутатів не пустила в зал зрадників, ‒ сказав Кличко. ‒ Тих людей, які до того, як парламент почав працювати, уже заявили, що вони будуть голосувати врозріз із тими політичними силами, з якими прийшли в парламент. Два депутати від партії «Батьківщина» виявилися зрадниками, а зрадників не люблять. І я повністю підтримую ставлення моїх колег. Зрадникам не місце в цьому залі. Люди, які обіцяли і йшли за визначеними принципами у Верховну Раду, зрадивши принципи, зрадили своїх виборців, і я повністю підтримую партнерів по опозиції у зв’язку з тим, що в зал не пустили людей, які зрадили принципи».

Зазвичай людям, яких вважають зрадниками, не посміхаються й руки не подають. Але це ж політика, тут усе можливо…

Як можливий і такий «фінт»: із «УДАРом» тісно співпрацює… колишній регіонал Микола Онул. Його люди вже об’єдналися в Кіровоградській міськраді з «УДАРівцями» (вірніше, з обранцями, які йшли до міськради від партії «Солідарність жінок України», але потім віддали перевагу перспективнішому в політичному сенсі «УДАРу»), створивши депутатську групу «Єлисаветград».

Складається враження – от переконайте мене в протилежному, якщо зможете, ‒ що люди для керівництва «УДАРу» ‒ ніщо. Електорат, не більше, навіть не виборці. Гроші віддати своїм же працівникам? Та ну, обійдуться. Не домовлятися з тими, проти кого нібито боролися? Та не смішіть. Ретельно обирати тих, із ким об’єднувати зусилля? Переживете, не ваше діло.

І насамкінець – ще про одного політика, народного депутата з «Батьківщини». Він же – позаштатний журналіст газети «Наш бізнес» Валерій Кальченко. (Саме це посвідчення нардеп демонстрував на позачергових виборах у Компаніївці.) Автор цих рядків протягом кількох годин читав сайт «НБ» ‒ так і не знайшов жодної статті, підписаної Кальченком. Або він соромиться і взяв собі якийсь псевдонім, або просто водить людей за носа. Правда, не зрозуміло, навіщо, адже статус народного депутата дає йому право… Втім, хіба треба зайве нагадувати, які права мають народні обранці?

Оригінал публікації

4 коментарі:

  1. Відповіді
    1. Статус народного депутата не дає права присутності на виборчій дільниці під час процесу голосування та підрахунку голосів. статус представника ЗМІ таке право дає. Дивись Закон про вибори депутатів АРК, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів

      Видалити
  2. С Андреем сложно не согласится.

    ВідповістиВидалити

Крапка

Це – останній запис у блозі. Новий рік – нове життя. Надалі читайте мене тут: http://a-lysenko.tumblr.com  

На платформі Blogger.