Пошук

19.09.13

За 600 гривень – у могилу

Жили-були двоє товаришів. Хоч і в різних селах – дружили, спілкувалися, відзначали разом свята. Аж раптом один (хай буде Михайлом) розізлився на іншого, вивіз його у багажнику легковика в лісосмугу і змусив викопати собі могилу…




І це – зовсім не казка. 7 травня нинішнього року мешканець Великої Виски Маловисківського району (назвемо його Петром) прогулювався селом. Зустрів на вулиці Михайла, який одразу перейшов до справи: ти, мовляв, винен мені шістсот гривень, пам’ятаєш таке?

– У мене грошей немає, – спробував уникнути неприємної розмови Петро.

– Та ні, треба зараз, – опонент був категоричним. А потім зателефонував ще одному жителю цього села й попросив допомогти повернути борг. Той погодився і ввечері перестрів Петра на виході з магазину.

Результативного спілкування не вийшло. Тоді «колектор» зателефонував ще одному своєму «колезі» й попросив під’їхати, прихопивши з собою лопату. До місця подій тим часом підійшов Михайло, Петра силоміць посадили в салон автівки й повезли у бік села Лутківка Маловисківського району. Дорогою водій зупинив легковика, боржнику довелося переміститися до багажника.

Поблизу Лутківки трійця (на той момент – уже добряче «під мухою») вийшла з автомобіля й витягла на світ божий Петра.

– Копай! – наказав Михайло.

Петро, побоюючись, що «кредитори» вдадуться до насильства, мовчки почав рити собі могилу. Через деякий час його вкинули у яму, висипали на голову пару лопат землі й, посміюючись, подалися собі геть.

Хтозна, ким себе уявляли наші «герої» – персонажами серіалу «Бригада», справедливими месниками чи ще кимось. Але не врахували одного: Петро, добравшись додому, не пішов із горя пити горілку, а зразу ж заявив у міліцію. 

Правоохоронці спрацювали оперативно. Виявили автомобіль із залишками землі та кількома волосинами, під лісосмугою знайшли викопану яму й сліди ніг навколо тощо.

На початку вересня відбувся суд. Михайло сидітиме півтора роки – враховуючи, що вже був судимий за крадіжку свині та порушив умовний строк. Двоє його товаришів відбулися переляком і умовними термінами.

– Я не пам’ятаю чогось подібного за свою практику, – розповів «УЦ» прокурор Маловисківського району Андрій Шеремет. – Я не знаю, чи телевізора вони передивилися, чи ще там якісь причини. Але ж прийшло таке в голову!

За словами Шеремета, потерпілий заявив на судовому засіданні, що претензій до своїх кривдників не має. Ті ж повністю визнали свою провину і щиро розкаялись.

Можна сказати, що історія скінчилася для Петра щасливо. Насторожує інше: подільники Михайла, які погодилися взяти участь у скоєнні злочину (тим паче, такого), отримали умовні строки в тому числі й через те, що позитивно характеризуються на роботі та за місцем проживання. А ви впевнені у своїх сусідах чи співробітниках?

Публікація на сайті «УЦ» (рос.)

Немає коментарів:

Дописати коментар