Хто це писав? Пулітцерівська премія чекає на свого нового лауреата

Побувала в Кіровограді з концертом широко відома у вузьких колах співачка Наталя Валевська. Та й фіг би з тим, але «Акула» опублікувала звіт.

Дуже шкода, що матеріал не підписаний. Я би попросив автограф…

Далі – цитати.

«Будемо відверті. Так, зірка, тільки ж не кожен зоряний атлас її фіксує.  І хітами з кліпами прирости встигла, а от візьмись мотив наспівати – таво, люди кажуть, щось не в ту стєпь…»

«На голосисту білявку із Хмельниччини прийшли подивитися і охоче заплатили за це, в основному, жінки елегантного віку».

«Як на мене, трохи академічно і по-оперному, а десь – через силу, з самих печінок. Тобто, бракує тонких нюансів психологічного промацування матеріалу».

«Жіночки підскакують у кріслах, діти влаштували дискотеку в проходах, чоловіки – «больно стєснітльні». Руки на колінця, колінця – в охайних брючках із стрілочками.  Сидять мовчки, тільки очами лупають – уважно так все розглядають...»

«Вочевидь, Наталка давно визначилась із своєю аудиторією, оскільки наперед заготувала кілька подарунків для малечі (цукерки, «паровозики» та хороводи з артистами балету) і гостей-іменинників (дощ із повітряних кульок). Такий інтерактив допоміг ще більше згуртувати глядачів між собою, виліпив міцні компанії любителів обмімашек і цілувашок. Коротше, додому розходились з великою неохотою!»

19 коментарів:

  1. а що не так? чи, якщо у матеріалі штампів нема, програма висне?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. "бракує тонких нюансів психологічного промацування матеріалу" - це про що? "жінки елегантного віку" - а це? Ну і так далі.

      Мова не про штампи. Я сам їх не люблю. Мова про те, що, женучись за оригінальністю, такого можна натворити. На мою думку, автор (-ка?) і натворив (-ла?). Хоча я теж здогадуюсь, хто писав, - важко не впізнати цей неповторний стиль.

      Видалити
    2. Наталя Кравченко11 листопада 2013 р. о 19:30

      "бракує тонких нюансів психологічного промацування матеріалу" - це про недоречні інтонаційні відтінки, коли, для прикладу, колискову горлапанять, чеканячи кожне слово, як Кобзон "Дєнь Побєди". І навпаки... Згадалося, як одна декламаторка читала зі сцени Новгородківського РБК глибоку і філософську "Пісню про матір" Бориса Олійника... Дуже виразно... Але з такою піднесено-радісною інтонацією, що рядки про жінку, яка збирається відійти у вічність, "Куди ж це ви, мамо?! — сполохано кинулись діти" та ін., сприймаються як "Слава Богу, діждались!"

      Видалити
    3. Мені й працювати треба, і втриматись не можу ))) Реально завжди цікавила ця тема: як писати.

      Так от, мені здається, що "бракує тонких нюансів психологічного промацування матеріалу" - це і є не зовсім доречні інтонаційні відтінки (стилістичні, якщо зовсім точно). Можна ж це простіше подати, зрозуміліше. Скажімо, "переграє", ще там якось. А тут - промацування якесь. А "тонкі нюанси промацування" - це, по-моєму, взагалі за межею добра і зла -))))

      Видалити
    4. Це про те, що у прозі подієвий сюжет, а у піснях та поезії - внутрішній. Про розгортання почуття. І замість промацати це - так, промацати, освоїти серцем, - співачка просто хизувалась вокалом і роботою свого дантиста. Втім, я дійсно могла сказати коротше...

      Видалити
    5. Але ж Ви - носій безумовного Добра, то й далі по селу женіть...

      Видалити
    6. "співачка просто хизувалась вокалом і роботою свого дантиста" - от це мені вже набагато більше подобається )))))

      "Ви - носій безумовного Добра, то й далі по селу женіть..." - я носій хіба що своєї сумки, джинсів, мобілки і ще там усяких речей. Ніякого добра не ніс і не збираюся -))) Я просто висловив свою думку про ваш текст - і все. Він здався мені смішним. Хочете посміятися над моїми - на здоров'я, я майже все у блозі публікую.

      Єдине, що не розумію: чому ви так болісно на критику реагуєте? Ви ж журналіст. З таким ставленням до професії згоріти можна.

      Видалити
    7. Не болісно. Ажніяк. Але таки дратує. Бо приходять добро-дільці і витрушують слова... Накшталт, "промацувати", "ошкіритись", "сльота" і навіть "господа". І їх не стає. Мовляв, все, якщо його ніде не чув - значить такому не бути! Або заявляється особа з претензію "А що таке жінка "елегентного віку"? Google тобі в поміч! Власне , я й писала смішно. Спеціально, з домішкою народного. Про чоловіків - то доброзичлива і трохи глузлива усмішка на нашу звичаєву культуру. Похід в театр - це ж ціла атракція (видовище), привід показати майновий і не тільки статус родини і т. ін. З "психологічними нюансами" дійсно завернула, щодо іншого - не відмовляюся і не соромлюсь цього тексту. Пропонуте посміятися над чимось Вашим? Знаєте, я в тілі жінки такого собі не дозволяю, а була б чоловіком - і поготів. Коментарі читачів під публікацією і редактор справді вчать...

      Видалити
    8. "Пропонуте посміятися над чимось Вашим? Знаєте, я в тілі жінки такого собі не дозволяю, а була б чоловіком - і поготів". Даремно. Сміх - це здоров'я. Для будь-якого тіла.

      Мені завжди здавалося (і здається), що головна ознака класного тексту - коли написано просто про складне (про філософську ідею якусь, непересічну подію тощо). А от коли написано складно про просте - наприклад, про концерт попсової співачки - це не надто класно.

      Ок, досить. А то може скластися враження, що я вас повчаю, як писати. Судячи з усього, "покупці" на ваш стиль знаходяться - ну і добре.

      Видалити
    9. Опа, тепер уже складно... Думала, як попса - нехай по-попсовому. А чого ж досить? Хіба не потішно? Наприклад, звідки б ще дізналася, що люди - ще й які! - так печуться своїм віком. Ви ж не будь-що у блоги викладате, правда? І отак сумно - "досить"

      Видалити
    10. "Наприклад, звідки б ще дізналася, що люди - ще й які! - так печуться своїм віком" - якщо чесно, не зрозумів. Це, мабуть, про пост на день народження? Печуся, звісно, 34 роки - не так мало, як хотілось би )))))

      А в блог викладаю якраз будь-що - це ж не видання. Я і матюкаюсь тут іноді. Заготовки всілякі пишу. Тексти, які сподобались, викладаю. Цитую кого-небудь, скрін-шоти всілякі роблю. Фотки виставляю. Розважаюсь, коротше кажучи.

      Видалити
  2. http://akulamedia.com/dosch-iz-povitrjanih-kulok-i-trohi-brazilskogo-karnavalu-u-kirovogradi-vistupila-natalija-valevska-foto
    якби хоча б кілька кіровоградських журналістів писали так само оригінально! була б надія на відродження школи...

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. А я повністю із тобою згодна, Сергію. Незважаючи на деякі мовленнєві огріхи, пише ця людина завжди оригінально й цікаво. У мене взагалі підозра є, що більшість кіровоградських журналістів користуються прес-релізами.

      Видалити
    2. твої підозри - правдиві. так воно і є в переважній більшості випадків

      Видалити
  3. Витягну сюди коментар із "Фейсбук". Шедевром, цитати з якого я навів вище, люди вже просто зачитуються, оце я відвідувачів "Акулі" привів -)))). Отар Довженко (викладач журналістики і журналіст-практик із великим і багатим досвідом, якщо хтось не знає): "Насправді дуже важко пояснити студентам, чому так погано. Вони кажуть: "Але ж це прикольно!"

    ВідповістиВидалити
  4. оригинальность - хорошо, конечно, но не на весь текст ее нужно разбрасывать. Густо, мне кажется

    ВідповістиВидалити
  5. Андрію, у вас, напевно, забагато вільного часу від неробства або ж творча криза. Бо ж коли людина творить щось своє і результатами свого творіння задоволена, то в неї не вистачає часу на те, щоб критикувати й пословесно розносити чуже.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Ви помиляєтесь. Вільного часу практично немає. Творчої кризи - також. Просто коли натрапляю на "шедевр" - не можу пройти повз нього, не поділитися радістю від знахідки з людьми.

      Результатами ж "свого творіння" я не буду повністю задоволений ніколи. Рости завжди є куди, як би банально це не звучало.

      Видалити

Крапка

Це – останній запис у блозі. Новий рік – нове життя. Надалі читайте мене тут: http://a-lysenko.tumblr.com  

На платформі Blogger.