Пошук

16.11.13

Професія «валютчик»

Чоловіки у шкіряних куртках і спортивних костюмах із пачками грошей у руках з’явилися поблизу ринків та вокзалів ще на початку дев’яностих. Минули роки, а валютчики нікуди не поділися. Незважаючи на всі ризики цього – часто сумнівного, з погляду закону, – заняття та появу банківських відділень, вони продовжують працювати.

Про особливості обміну валют по-кіровоградськи дізнавався кореспондент «УЇЦ».

Привіт із минулого

– Алло! Та ні, це не та тема… –
відповідає комусь на телефонний дзвінок Сергій (ім’я змінене. – Авт.) – Ти давай після другої підходь, щось вирішимо.

Сергію на вигляд – років сорок. Невисокого зросту, в спортивному костюмі він останнім часом днями простоює напроти центрального ринку в Кіровограді. Примружені очі дивляться підозріло.

– На х… воно тобі треба? – очікувано реагує він на моє запитання про те, навіщо займається цим бізнесом. – Ти все одно не зрозумієш. Це – ціле життя, а не просто заробіток там якийсь. Цим жити треба – тоді зрозумієш. Та і потім, чому це я маю тобі це розказувати?

– А що потрібно, щоб стати валютчиком? Стартовий капітал? От я, наприклад, можу? – наївно запитую у нього.

– Спробуй, – недобре всміхається Сергій і спльовує. – Хто ж тобі дасть це зробити? Можеш, звичайно, ризикнути, якщо здоров’я багато.

Місця – і не лише в обласному центрі – поділені між валютчиками ще понад десять років тому. За неписаними правилами, новачку ввійти у справу практично неможливо – хіба що за «залізними» рекомендаціями давним-давно перевірених людей. Та й то не факт.

Основні клієнти нелегальних валютчиків – постійні. Телефонний дзвінок, зустріч, обмін грошима – і все. Буває, підходять і просто люди, яким терміново потрібні, скажімо, долари, а купити їх у банку – проблематично.

Діяльність вуличних валютчиків – теоретично майже завжди поза законом. Реально ж упіймати їх на порушенні законодавства дуже складно.

– ОБЕП, податкова, міліція не «наїжджають»?

– А за що на мене «наїжджати»? – вдавано дивується Сергій. – Я що, зареєстрований десь? Незаконна підприємницька діяльність? Яка така діяльність? Це ще довести треба.
– Ну і влетіти ж можна, прогадавши з курсом…

– Можна. І я влітав. Але так само можна йти по вулиці, перечепитися, впасти і вбитися.

– А не страшно? Адже багато історій, коли валютчиків грабують, убивають…

– А тобі не страшно? У будь-який момент можеш нарватися на якогось неадеквата. Ну або в дім хтось залізе, обдере до нитки ще й по голові дасть…

На цій «оптимістичній» ноті Сергій явно дає зрозуміти, що не надто приємна для нього розмова скінчена. Він повертається спиною, закурює і поволі йде до свого «джипу». Там уже переминається з ноги на ногу черговий клієнт.

На чому заробляють валютчики

Головних способів отримати прибуток, обмінюючи валюту, – два.

Перший може бути цілком законним (якщо є відповідні ліцензії). Заробляють у такому випадку на курсах валют. Наприклад, купують партію доларів за однією ціною, а продають уже за вищою. Чим більше купив – тим більше можна заробити.

Ще один варіант – придбати у постійного клієнта значну суму «оптом» і пустити її на продаж «уроздріб».

Є і складніші схеми, у яких задіяні не дві валюти, а три, чотири і більше. За долари валютчик віддає гривні, потім міняє «бакси» на євро, а за них знову купує гривні… І так – поки у кишені не з’явиться більше гривень, ніж було на початку ланцюжка.

Втім, заробити на різниці у вартості валют виходить не завжди. Несподіваний «стрибок» курсу – і плакали витрачені гроші.

Другий спосіб – завжди незаконний, але майже завжди прибутковий. Поповнити свій гаманець валютчик може, «кинувши» довірливого клієнта.

– Ми продали квартиру, отримали за неї непогану суму готівкою, в доларах, – розповідає знайома. – І терміново знадобилися гривні, я вже не пам’ятаю, на що саме. Підійшли до валютчика, який стояв біля входу на кіровоградський Критий ринок. Чоловік – приємної, до речі, зовнішності, інтелігентної навіть, я сказала б, – спитали в нього курс. Він назвав. Віддали йому сотню доларів. Валютчик почав відраховувати нам гривні – ще й вибачився, що дрібними купюрами. Наче все порахував, дав нам пачку грошей, а потім спохватився: «Ой, по-моєму, я вам десятку не додав». Забрав пачку назад, довго її крутив і вертів, потім радісно сказав: «О, тепер точно!» Ми поклали гроші в гаманець і пішли собі… Через кілька кроків згадали, що самі якраз і не рахували! Відкрили гаманець, а там замість п’яти сотень гривень – кілька п’ятірок і стос папірців…

Описана історія сталася на початку 2000-х. Нині таких випадків усе меншає: з’явилося багато офіційних пунктів обміну, банківських філій, та й самі валютчики нечасто ризикують своїм «прикормленим» місцем. Проте час від часу щось подібне все-таки трапляється.

Але не лише довірливі громадяни страждають від своїх співвітчизників, які пропонують «бакси» за вигідним курсом. Буває і навпаки.

Повірив – і загинув

29 жовтня поблизу одного з гаражних кооперативів у Кіровограді працівники міліції, за телефонним викликом мешканця обласного центру, знайшли покинутий «Опель-Астра». У салоні легковика виявили кров. Трохи згодом на смітнику відшукали тіло власника автівки з кількома ножовими ранами та слідами удушення. Від рук убивці загинув власник кількох обмінних пунктів валюти (легальних) 54-річний Ігор Коваленко.

– Людина – абсолютно нормальна, нічого поганого взагалі сказати не можна, – розповідають «УЇЦ» сусіди покійного. – Він ніколи не скандалив, із сусідами завжди був дружелюбним і ввічливим. Ні з ким тут не мав конфліктів. Звістка про вбивство шокувала всіх: як, за що?!

Ігор Коваленко переїхав до Кіровограда з Харкова кілька десятиліть тому. Незабаром після переїзду в нього померла дружина. Син подався до іншого міста, Ігор Павлович лишився сам.

Спочатку працював інспектором у контрольно-ревізійному управлінні. Потім зайнявся бізнесом.

– Його улюблена фраза була – «гроші люблять тишу», – каже близький друг загиблого. – Я з ним більше десяти років дружив, регулярно зустрічалися, спілкувалися… Але він ніколи не розповідав, чим саме займається. Я до останнього думав, що він нерухомість здає в оренду.
Міліціонери подробиці вбивства не розповідають. Однак, як вдалося з’ясувати «УЇЦ», Ігор Павлович загинув через свою довірливість.

Кілька років тому касир, що працював в одному з обмінників Коваленка, поцупив із каси «кругленьку» суму. Роботодавець вирахував горе-крадія практично миттєво. І… пожалів: мовляв, у тебе сім’я, діти – хай тобі Бог суддею буде, а ти поки працюй далі. Касир заприсягнувся всім, чим міг, що більше такого не повториться.

А в нинішньому році про свою присягу «забув», і з каси знову зникли гроші. Цього разу Ігор Коваленко вирішив повернути свої кревні й настійливо попросив свого підлеглого повернути вкрадене. Останній трохи подумав і запропонував Ігорю Павловичу: а давайте я вам віддам свій гараж, він навіть дорожче коштує. Бізнесмен погодився, вони разом сіли в «Опель» і поїхали до гаражного кооперативу…

– Консьєржка помітила, що у понеділок, 28 жовтня, Ігор Павлович виїхав на роботу, а ввечері додому не повернувся. Ніколи такого раніше не було, – говорять сусіди Коваленка. – А наступного дня ще один наш сусід, пенсіонер прокуратури, забив тривогу… Крім того, в ніч із понеділка на вівторок хтось намагався залізти в його квартиру (вона на першому поверсі). Але чи то налякав крадія хтось, чи він просто не зміг відкрити вікно – так і не заліз. Крім того, у вівторок зранку до будинку прийшов його касир (підозрюваний у вбивстві. – Авт.) зі словами: «Ой, Ігоря Павловича щось на роботі другий день немає, ми так хвилюємось…»

…Кому вірити, а кому ні – справа особиста. Однак, здається, здійснювати валютні операції все ж безпечніше в офіційних пунктах обміну та банках. Із іншого боку, обравши професію валютчика, не варто забувати, що ніхто, хто працює з готівкою на вулиці, не застрахований від неприємностей. Іноді – і від смерті.

Опубліковано в «УЦ» №46 від 14 листопада 2013 року

Немає коментарів:

Дописати коментар